• Запорожець за Дунаєм
  • Запорожець за Дунаєм
  • Запорожець за Дунаєм
  • Запорожець за Дунаєм
  • Запорожець за Дунаєм
    Запорожець за Дунаєм

    С. Гулак-Артемовський

    Прем'єра

    Запорожець за Дунаєм

    Тривалість: 2 год.
    Автор: С. Гулак-Артемовський
    Кiлькiсть дiй: 2 дії
    Жанр: опера
    Місце проведення: Велика сцена
    Режисер-постановник
    Микита Поляков
    Диригент
    заслужена артистка України Людмила Стичук
    Хормейстер
    заслужений працівник культури України Катерина Докукіна
    Асистент режисера
    Юрій Кулик
    Хореограф-постановник
    Сергій Великодний
    Художник з декорацій
    Лариса Аполлонова
    Художник з костюмів
    Лариса Аполлонова, заслужений працівник культури України Любов Медвідь
    Відео-арт
    Кирил Перерва
    Художник зі світла
    Максим Рокін, Володимир Рубан
    Звукорежисер
    Максим Криштоп

    Опера «Запорожець за Дунаєм» є сучасною ремінісценцією знаменитого класичного твору «Запорожець за Дунаєм» відомого українського композитора Семена Гулака – Артемовського. Жанрову орієнтацію постановки можна визначити словосполученням «сон мігранта». Крізь цю смислову призму відбувається виявлення чотирьох базових тем, які напряму пов’язані з образами зерна, землі, води і вогню.
    1. Образ-«ЗЕРНО» уособлює собою поняття хліба як одного з невід’ємних елементів української культури, осьового принципу національної свідомості
    2. Образ-«ЗЕМЛЯ» – історичне середовище, місце проживання і переживань української нації, у якому розвивається коріннева система культурного древа української ідентичності. Тут віддзеркалюються великі досягнення, а також деякі особливості національного буття.
    3. Образ-«ВОДА» – тема бурхливих міграційних явищ, які інтенсивно супроводжують історію українства.
    4. Образ-«ВОГОНЬ» – знак війни як потужного вибуху енергії, націленої на знищення, але яка в той же час супроводжується консолідацією духовно-матеріальних надбань українського народу. Чотири означених стихії активно виявляють себе у просторі сцени, формуючи єдину тканину вистави. Зокрема, музичний компонент за допомогою образу «ЗЕМЛЯ» представлено творчим спадком Семена Гулака-Артемовського, у який тісно вплетена щедра фольклорна палітра. Сценічний контекст презентовано як місце постійної живої взаємодії персонажів та декорацій, що, стикаючись між собою, продукують смислову багатозначність. У одязі сцени та костюмах домінує статична монохромність, яка створює образ світлих ідеалів, до яких прагне душа українця. Особлива роль відведена Проекційному формату, який виступає своєрідним джерелом історичних уточнень, нових тем і думок, що доповнюються з кожним новим показом вистави.

    Перша Дія

    Оперне дійство починається з ритуалу за участю чотирьох стихій, які поступово створюють усіх героїв вистави. Мешканці села задунайської Січі починають готуватись до зажинків. Одарка посередництвом танцю передає своє сокровенне бажання мати дитину. Оксана розповідає про свою домовленість з Андрієм втекти за Дунай, до України. Прокіп визнається їй у любові. У цей момент лунає пісня «Камінь Сонця», у якій розповідається про голубий камінь, який зріє діамантом у кожного в серці, коли той по-справжньому закохується. Однак Оксана відмовляє, бо кохає Андрія.
    Далі ми бачимо життя селян. Карась розповідає про долю козаків. У нього є внутрішнє бажання виконати свій козацький, бойовий обов’язок, однак через неможливість це зробити він глибоко переживає власну трагедію, заливаючи свій душевний біль горілкою. Одарка намагається зупинити його на цьому згубному шляху. У дуеті Одарки і Карася ми бачимо нереалізоване бажання мати спільну дитину. У глядацькій залі, а невдовзі і на сцені з’являються «зомбі», які готуються до приходу їхнього господаря – Султана. Самого султана гнітить, що не весь світ належить йому. Слід зауважити, що початковий текст арії Султана був написаний Гулаком-Артемовським російською мовою. Це виглядало як алюзія на тодішнього російського імператора.
    Султан помічає Оксану і дає завдання своїм підлеглим забрати її до гарему. Далі під виглядом заможного турка він зустрічається з Карасем, який
    розповідає історію великої битви з арнаутами за участю молодого Султана. Карась повідомляє про те, що запорожці можуть почати заколот проти
    Султана. Відтак їх треба відпускати на волю. Згодом Карась знайомиться з Селіхом Агою, який обіцяє познайомити його із Султаном. При цьому Селіх Ага не в змозі стримати спокусу до чарки. Скориставшись цією вадою, Карась переодягається у одяг Селіх Аги і прямує до Султана. Пізніше ми бачимо вечірнє життя села, яке закінчується навалою окупантів, яких було чимало за всю історію України.

    Друга Дія

    Друга дія починається маренням Оксани, яке вона бачить перед початком втечі разом з Андрієм. Спробу втекти руйнують ворожі сили в образах Прокопа та Гасана. З часом ми бачимо сцену із замішуванням хліба та п’яними витівками Карася, який розкриває своє бажання одружитись на
    туркенях. Це одкровення завершується гучним сімейним скандалом. Окупанти зачитуються вирок жителям села. Під час цієї процедури Одарка,
    Карась, Оксана і Андрій розповідають про свої внутрішні переживання. Одночасно виникає образ бунту всупереч намаганню ворогів завести
    українців в оману. У фінальних частинах ми бачимо сцену заручин Андрія і Оксани. У тканину вистави втручаються реальні історичні факти про кінець задунайської Січі, а саме: розправу турків над задунайцями. Водночас відбувається перетинання із сучасними українськими реаліями, в яких жінки перед ворожою навалою були змушені залишити Батьківщину, а чоловіки мужньо стати на її захист. У результаті звитяжного опору корабель окупантів прямує за відомою адресою. Фінальний ритуал – берегині благословляють Одарку на народження дитини як символу світлого та оновленого майбутнього України.

    Дійові особи та виконавці:

    Карась
    Андрій
    Оксана
    Одарка
    Прокіп
    Берегині Народна артистка України
    Султан
    Селіх Ага
    Гасан
    «Зомбі», жителі села
    артисти театру

    наверх